Настав час сліз та прощань, адже для EA минає ціла епоха. Це останній рік, коли компанія може використовувати бренд FIFA для своєї серії футбольних симуляторів. Можливо, з такої нагоди FIFA 23 мала стати чимось феєричним, якось вирізнитися з-поміж інших частин і влаштувати гідне прощання серії, яке б запам’яталося гравцям. І знаєте, варто визнати, що розробники таки намагалися. От тільки вийшло все набагато скромніше, ніж би хотілося.

Поринаючи у спогади

FIFA 23 повертає приємні спогади з попередніх десятиліть. Пригадуєте голи з кутових чи недолугі паси в штрафному майданчику, які майже завжди завершувалися голами? Схоже, EA мимоволі вирішила повторити свої сумнівні здобутки. Перш за все, давайте трохи про оновлену систему кутових та штрафних ударів, де тепер прицільно можна обирати, під яким кутом і як високо полетить м’яч. Це все робиться одним стіком на круглій площині. У центрі є коло, яке позначає м’яч. Відповідно до того, де ви вкажете точку удару, зміниться напрямок та сила польоту. Така особливість добре працює під час штрафних ударів, мінімізуючи відчуття того, що якась із внутрішніх механік сама вирішила за тебе, як вдарити по воротах. Подібний гол став радше нагородою за вдалі рішення при виборі траєкторії, а не типовим ударом з підкручуванням, як це було раніше.

Для кутових така механінка мала би працювати не менш вдало, але конкретно з ними сталося щось незрозуміле. Так, система подачі тут аналогічна до штрафних, але FIFA не була би FIFA, якби хтось не знайшов якийсь глюк. Тепер голи з кутового знову є реальністю. Втім, мало хто зі супротивників витрачає їх, щоби спробувати реалізувати подібний трюк. Основним трендом за перший місяць у FIFA 23 стали низькі гострі подачі. Вони летять прямісінько в голову форварду з нереальною швидкістю, а захисники зі всіма скриптами на них не завжди реагують. При цьому інерція м’яча дозволяє зробити такий удар, що воротар супротивника встигає тільки здригнутися. Ще є незрозумілі паси вздовж гольової лінії, на які можуть не реагувати воротарі. Це внутрішньоігрова проблема, але залежить вона радше від позиціонування. Шкода, що на великий патч, який це все лагодить, доводиться чекати декілька місяців.

Не варто також забувати про павершоти… Оті гіперудари з наближенням камери, коли одночасно натискаєш дві кнопки позаду + удар на ґеймпаді. Сперечатися немає сенсу, вони справді ефектні. Але! Накрити їх доволі просто, бо замах при виконанні реально гігантський. Влучити у площину воріт також складно, для цього потрібно бути генієм прицілювання та оцінки ситуації. Тому в FUT та й інших режимах проти реальних супротивників їх майже не використовують. Винятком є Volta, де павершот можна комбінувати, наприклад, з умінням завдавати потужні удари. Така комбінація змушує летіти м’яч зі швидкістю світла. У FUT простіше виконати “зелений” верхній удар, аніж витрачати час на подібні викрутаси.

Давайте пограємо в FUTбол

Якщо описувати ґеймплей за межами FUT, то зміни в FIFA 23 мінімальні, порівнюючи з попередньою частиною. Втім, саме в цьому режимі є декілька ключових особливостей, які створюють специфічну мéту та роблять ігролад цікавішим за свою минулорічну ітерацію. Перш за все, вартий згадки розподіл гравців на три типи: контрольований, вибуховий кіт і витривалий. Найпопулярнішим став останній, адже такі футболісти хоч і мають посередній ривок із місця, але дуже добре розбігаються на середньо-довгій дистанції. Вибухові гравці мають лише хороший старт. Збалансовані футболісти є, вочевидь, чимось посереднім. Змінити стиль можливо з допомогою карток хімії. Втім, найчастіше футболісти закріплені лише за 1-2 типами гри. EA, до речі, робить доволі хитро, адже до SBC часто засовує невитривалих гравців. Така особливість цьогорічних карток є непоганим інструментом для балансу мéти. А ще сайт FUTBIN став чарівною паличкою для кращого розуміння того, який стиль доступний для певного гравця.

Перероблена система взаємодії між гравцями у FUT — цікавий бонус до цьогорічних змін. Тепер у кожної картки є три комірки, які відображають рівень зіграності в команді. Як це працює? На основі трьох показників: країни походження, ліги та клубу. Щоби заповнити 1 комірку необхідно щонайменше 2-3 гравці з однієї країни/ліги/клубу, 2 комірки — 4-5 гравців, 3 комірки — 7-8 гравців. Ви можете зібрати 8 французів і всі вони автоматично матимуть максимальну взаємодію на полі. Звісно, робити це безглуздо, краще комбінувати. Наприклад, для певних гравців отримати одну комірку з допомогою країни походження, десь через спільний клуб, а основною зробити ставку на лігу, яка допоможе з легкістю досягти максимального результату взаємодії. Така система є доволі відкритою і дає змогу якісніше будувати свій склад. Та найбільший її плюс — взаємодія працює з усією командою.

Новий режим Moments у FUT — це просто набір різноманітних челенджів. Типу забий певну кількість голів, зроби специфічну передачу тощо. Його можна назвати комбінацією навчання та історичних завдань. Наприклад, під час релізу потрібно було “пройти шлях до успіху” Мбаппе. Втім, найчастіше це лише окремі моменти, де просто треба зробити декілька певних дій. Чимось нагадує історії з WWE, де необхідно повторити найяскравіші матчі індустрії, але у FIFA 23 це зроблено трохи примітивніше. Для чого залишатися в цьому режимі? Заради фарму зірок, які потім можна обмінювати на паки або окремі бонуси. Наприклад, картку тренера Теда Лассо абощо.

Про все й одразу

Стосовно інших режимів, то про сюжетну кампанію можете забути. За останні роки EA запхала її до Volta, спростивши до банального туторіала. У FIFA 23, як і в попередниці, також можна однією кнопкою банально пропустити цей шматочок. Інакше кажучи, Volta — це все ще чудова можливість отримати задоволення від футболу на стероїдах із фінтами та додатковими вміннями, які дозволяють перетворити гру на “Шаолінський футбол”. Буквально шаолінський, адже нове спеціальне вміння, яке додали в FIFA 23, дозволяє діставатися до м’яча в польоті. Натискання кнопок залишилося аналогічним до попередньої частини. Окремої уваги потребує аркадний режим, де з’явилися доволі цікаві челенджі, які стали більш комплексними та частіше змушують проявляти свої вміння на найвищому рівні. Тепер це ледь не мінні поля, на яких потрібно оминати купу перешкод.

Режим менеджера та Pro Clubs просто розширюються з кожним роком. Цікавим є кроспрогрес між Volta та Pro Clubs (саме очок, за які можна, наприклад, купувати одяг для свого персонажа). Невеличкі катсцени в режимі кар’єри доповнюють взаємодію всередині команди. У Pro Clubs найприємнішим є збільшення кількості активних перків, які дозволяють точніше відтворити той стиль, який ви уявляли в своїй голові. Розширений вибір доволі непогано працює для захисників, які частіше та якісніше можуть зрізати передачі.

HyperMotion 2 є приємним бонусом. Бачити вірогідність вдалого удару, швидкість польоту м’яча тощо реально приємно. Шкода, що ця візуальна дрібниця губиться в матчах проти інших гравців, які її пропускають. Звісно, а хто хотів би детальніше роздивлятися момент, коли йому забивають гол? Ну, і кросплей! Нарешті! Тепер всі ПК-гравці можуть долучитися до загальної екосистеми, хоча картками їм доведеться торгувати тільки між собою. А ще власники персональних коробок зіткнулися з традиційно жахливим запуском, але, на щастя, цей огляд написаний на основі вражень від PS5-версії FIFA 23.

FIFA 23 має типовий для футбольної серії від EA реліз: розробники щось змінили чи додали в окремому режимі, потім працюють над патчем декілька місяців і шліфують гру до реально якісного стану 4-5 місяців. Варто зізнатися, що попри збільшену кількість глюків, грати в неї приємно. У центрі уваги знову є FUT, який отримав найбільше цікавих змін, зокрема нову систему взаємодії у команді та розподіл на три типи гравців. Феєричного прощання з брендом FIFA в EA не вдалося. Втім, деякі ґеймплейні та зміни в прогресії окремих режимів варто похвалити. FIFA 23 вартуватиме покупки відразу після першого масштабного оновлення.